1 жовтня - день народження поштової листівки

    Поштова листівка — відкритий лист на цупкому прямокутному аркуші паперу, що містить зазвичай адресу, поштову марку та зображення з одного боку і текст повідомлення з іншого. Поява листівки багато в чому було викликано суто практичними потребами, так і сьогодні вона, не втративши своєї первісної функції, є одним з видів поштового зв'язку, хоча і мало поширеним через наявність більш швидкісних варіантів передачі інформації. Нині функції листівки дещо змінилися, і ми сприймаємо її головним чином як атрибут свята і привітання.
       А все почалось у далекому ХІХ столітті.
     Поштова картка була оригінальним винаходом прусського поштового урядника Генріха фон Стефана, який у 1865 р. першим запропонував проект відкритої кореспонденційної картки. Однак його пропозиція була відхилена генеральним директором державної пошти через “непристойну форму” відкритого листування, а також можливість зменшення поштових доходів. 
      І все ж поштівка увійшла в життя. Професор економіки Військової Академії у Відні Еммануїл Герман запропонував відкриту кореспонденційну картку.  

Відтак 1 жовтня в Австро-Угорщині було впроваджено в поштовий обіг поштові картки (розміром 8,5×12,2 см) з надрукованими марками.
     Початок франко-прусської війни став причиною неймовірно швидкого поширення відкритого листування та ще й появою першої ілюстрованої державної поштівки.
     Під час франко-прусської війни 1870-71 р. дешеві поштівки набрали величезної популярності, особливо після того, як прусські війська були звільнені від поштової оплати. Тільки за чотири місяці – з червня до грудня 1870 року – солдати відправили додому близько 10 млн. „Feldpost-Correspondenzkarten“.
    Бізнесмени і видавці ворогуючих країн швидко зрозуміли можливість великих доходів і почали друкувати дешеві поштівки з картинками. Відтак перші ілюстровані поштівки з’явились у Франції та Пруссії.

 У 1874 р., після утворення поштівки було запроваджено і в міжнародний обіг. У 1878 р. на Всесвітньому поштовому конгресі в Парижі був прийнятий стандартний розмір Correspondenz-Karte – 9×14 см, який у 1925 році змінили на інший – 10,5×14,8 см.
   З кінця ХІХ ст. поштова картка з ілюстраціями стала не тільки засобом листування, але ще й предметом пристрасного колекціонування. Вже у жовтні 1896 р. був створений «Міжнародний союз колекціонерів поштових карток», а в 1899 р. у Кракові відбулась Перша Слов’янська Виставка Ілюстрованих Поштових Карток, на якій 182 колекціонери з Галичини та Чехії експонували біля 30 000 поштівок. Саме в цей час народжується філокартія як один із видів колекціонування.
    Початок ХХ ст. був «золотим періодом» поштових листівок. Першими хто оцінив практичну цінність поштових карток були підприємці. Вони зрозуміли, що ілюстрована поштівка – найкраща реклама. Масовому розповсюдженню видових поштових карток сприяло ще й те, що їх почали видавати приватні друкарні. 

    До 1904 р. адресний бік ілюстрованої поштової картки (реверс) призначався виключно для написання адреси одержувача кореспонденції. На цій стороні приклеювали марку оплати кореспонденції і ставили поштові штемпелі. На зворотному боці (аверсі) містилась одно або багатосюжетна ілюстрація з чистим місцем для письмового повідомлення.

   Від 1905 р. поштова листівка набула сучасного вигляду – реверс поштівки був розділений наполовину. На лівій стороні писали повідомлення, а на правій – адресу одержувача та відправника кореспонденції. Хоча дуже часто можна побачити старі поштові картки, на яких повідомлення написано прямо на зображенні, особливо якщо відправникові бракувало виділеного для тексту місця.
    Під час Першої світової війни поштівки виходили гігантськими накладами. Причина проста: закрите письмове листування з фронтом було заборонене. Але ворогуючі сторони ніяк не могли обійти такий значний агітаційний ресурс. Історики вважають, що саме тоді відбулася перша широкомасштабна інформаційна війна, а сюжети тодішніх поштівок стали одним з засобів пропаганди.
     Отож, хоча поштівки відійшли у минуле, вони мають велике історичне значення: завдяки зображеним на них історичним об’єктам, а деколи і текстам та адресам, поштові картки служать дослідницьким матеріалом для істориків і краєзнавців..

  Крім того поштові картки, як і раніше, збирають колекціонери-філокартисти і треба зауважити, що це задоволення не з дешевих! Ціни поштівок на аукціонах коливаються в залежності від унікальності, стану тощо і можуть сягати декількох сотень і навіть тисяч доларів. Наразі зареєстровано найвищу ціну за поштівку – 710 000 доларів!
   Але високі ціни не зупиняли філокартистів. У 1991 р. Книгою рекордів Гіннеса був затверджений рекорд – найбільша колекція поштівок з 1 000 265 штук. Її зібрав Маріо Морби з Великобританії. Найбільша колекція поштівок з рекламою сигарет – приблизно 1 000 000 штук – була зібрана Едвардом Уортон-Тігаром.
 Колекція теж була визнана Книгою рекордів Гіннеса і на даний час знаходиться в збірках Британського музею.